Соціокультурна адаптація іммігрантів – це процес, під час якого особи, які переїжджають з одного культурного середовища в інше, намагаються вирішити проблеми, пов’язані з новим оточенням, і впроваджують елементи нової культури у своє життя. Існують різні моделі та теорії, які описують цей процес. Деякі з них включають:
- Модель фаз адаптації Р.Струса і М.Грінфілда:
- Еуфорічна фаза: Початковий ентузіазм та радість від нового оточення.
- Культурний шок: Сталкивання з труднощами та незрозумінням у новому оточенні.
- Фаза відновлення: Поступове пристосування та засвоєння нового способу життя.
- Модель лінійного розвитку адаптації Б.Берігу:
- Ініціація: Початковий контакт та взаємодія з новою культурою.
- Акультурація: Поступове включення в нове оточення та засвоєння його елементів.
- Закріплення: Стабілізація та адаптація до нового способу життя.
- Модель “кругова” адаптації А.О. Хлєбникова:
- Фаза первинного зіткнення: Період взаємодії та зіткнення з новою культурою.
- Фаза стабілізації та адаптації: Поступове засвоєння та прийняття нового способу життя.
- Фаза диференціації та орієнтації: Розвиток власної ідентичності та стабільність в новому оточенні.
- Теорія двокультурності Д.Беррелса та Ч.Гарріса:
- Описується як процес навчання та взаємодії між іммігрантами та представниками приймаючого суспільства.
- Визначається концепція “двох культур” – власної культури і культури приймаючого суспільства.
Ці моделі та теорії допомагають розуміти та аналізувати процес соціокультурної адаптації іммігрантів, але важливо зауважити, що кожна особа може пройти через цей процес індивідуально, і фактори, такі як етнічна приналежність, соціальний статус та особистість, можуть впливати на цей процес.